Нерухомість


Категорії розділу

Головна » Підприємцю » Новини підприємництва » Події

Чи настав час “Ч”

26.11.2010

Будучи кожен день на Майдані, починаючи з понеділка, аналізуючи все, що там відбувається, прийшли мені кілька думок…

Малий та середній бізнес зумів організувати акції протесту. В мене цей факт викликає глибоку пошану до них, як до рушійної сили сьогоднішнього іспиту для влади. З великою пошаною ставлюся до тих людей, які визвалися очолити і координувати цей рух (якщо це від чистого серця, наразі я в це вірю!). Для очільників цього руху – це велика відповідальність, це самопожертва і достатньо ризиковано.

Я не приватний підприємець, я представник, так званого, великого бізнесу. Працюю директором однієї із фабрик великого українського холдингу. Але я кожен день іду на Майдан і щонайменше третину доби знаходжуся на Майдані, бо для мене це важливо і принципово. Чому? Я також задавав собі це запитання. І не диво, що таке питання виникає, адже, послухавши виступи зі сцени, таке питання виникне у кожного представника великого бізнесу. Але я все стараюся проаналізувати глибше і прорахувати кілька кроків наперед.

Так от, коли взяти до уваги легку промисловість, харчову промисловість, меблеву промисловість, будівництво, будівельні матеріали тощо, то ці галузі в повній залежності від малого бізнесу. Я проаналізував стан справ в моїй компанії. Щонайменше 30% постачальників сировини для моєї фабрики – це СПД, які на ринку утримують конкурентні ціни і дають можливість нам отримати доступні ціни на нашу продукцію. 90% дилерів нашої компанії – СПД по всій Україні більше, ніж у 40 містах держави. У нашій галузі це найпотужніша дилерська мережа. І найголовніше – більше половина споживачів нашої продукції – це середній клас, а тобто СПД, які заробили трохи грошей і хочуть придбати якісну і добротну продукцію. Далі, виробники-конкуренти продукції, аналогічної нашій, є також приватними підприємцями, а це конкуренція для великих виробників, які змушують дбати постійно про якість і вести чесний бізнес, щоб утриматися на ринку.

І що трапиться через місяць, якщо кодекс буде прийнято? Постачальники матимуть можливість одразу підняти ціни, оскільки зникнуть на ринку малі підприємці з конкурентними цінами. Не тому, що вони погані, а тому, що у великих компаній значно більші видатки, що лягає на собівартість їхньої продукції. Отже сировина виросте в ціні, що, очевидно, змусить переглянути ціни на нашу продукцію.

Наступний момент – це на 90% скорочення дилерської мережі в усій Україні або фактична втрата ринку збуту. І нарешті на 50% скорочення купівельної спроможності, оскільки зникає середній клас – споживач нашої продукції!!!

Отже, моя компанія більш, ніж на 90% матиме спад в збуті своєї продукції. А це фактично повна зупинка для підприємства, це 500 осіб працівників компанії – "на вулиці”. Одне з міст-сателітів Києва втрачає чи не найбільше працююче підприємство, яке сплачує податки, яке дає робочі місця для понад 400 родин в місті і довколишніх селах. А в кожній родині є пенсіонери, школярі, маленькі діти, студенти. Для цього міста це вже майже катастрофічне явище. І це тільки одне підприємство однієї галузі! А коли апроксимувати цю ситуацію на масштаби всієї України….???? Краще не потрібно, бо починає виникати дуже багато думок і не найкращих. То чи можу я стояти осторонь? Коли я знаю, що завтра мене запитає 500 людей, що їм робити!?!?! Я не проФФесор-економіст-народний депутат і я про це додумався. А про що думають "народні” обранці, приймаючи такий кодекс? ВИБАЧТЕ, вони не думають…..

І тут думка-запитання до Майдану: чи можна акцентувати увагу тільки на Податковому Кодексі, який знищує малий бізнес? Очевидно, що ні!!! Це КОДЕКС ГЕНОЦИДУ УКРАЇНИ!!! Його прийняли проФФесори-делітанти. І от вимога Майдану може бути тільки одна: ПРИПИНЕННЯ ДИСКУСІЇ ПРО ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС, ЙОГО НЕ ІСНУЄ! І РОЗПУСК ВЕРХОВНОЇ РАДИ СЬОГОДНІШНЬОГО СКЛИКАННЯ. ВИБОРИ В БЕРЕЗНІ 2011 РОКУ!

Наступна думка – це організація акцій протесту на Майдані. У країні на сьогодні революційна ситуація (більш революційна, ніж у 2004 році)!!! Більшість населення повністю невдоволена владою, а найбільше – Верховною Радою та Урядом. Люди готові діяти. А для дій людям потрібні гасла. Гасла, що зачеплять кожного громадянина в цій державі. Київ мляво підтримує акції протесту. А чому, а тому, що найбільш думаюча частина киян розуміє, що ВЕТО на Кодекс не вирішує проблеми, для них гасло "завузське”! Студенти не розуміють що і для чого!? Пенсіонери інколи вороже налаштовані. Малий і середній бізнес поставив гасло протестів, відстоюючи тільки свої цілі.

У людей є ще вогник у очах і запал в серці. Вони ще готові до самопожертви (очевидно я про мирну самопожертву). Вони готові стати на морозі і стояти день і ніч та домагатися свого. Цей запал можна легко деморалізувати. Варто ще двічі-тричі людей розпустити з Майдану з пропозицією повернутися через два-три дні, або через тиждень. Приїжджатиме і приходитиме щораз менше і менше. А наметове містечко із 100 осіб на Майдані – прекрасна гра для президента в демократію. Віктор Федорович із величезним задоволення може сказати: «Дивись, Європо, дивись, Америко, який я демократ!!! У мене в центрі столиці стоїть сотня пікетувальників незадоволених, а я їх не чіпаю. Я навіть спілкуюся інколи з ними. Я готовий їх слухати і розумні речі почути, і врахувати. Насправді, цивілізована демократія! Вони навіть радикальні ідеї висувають, а я не нервуюся і далі ефективно керую країною»…Ідилія демократії…. А коли б він на Банковій, в своєму кабінеті почув мільйонний гул Майдану, коли б це почули всі Посольства в Києві, це було б дійсно невдоволення всенародне. Пан президент почув би дискомфорт у своєму кріслі, а народні депутати пригадали б 2004 рік і швидко виконували будь-яку примху Майдану.

Час ще не втрачено. Ми маємо ще кілька десятків годин на роздуми, мобілізацію і початок дій. 

maidan.org


  


RSS
Корисні посилання


«HRGH»® Всі права захищені